У Липецькій громаді загиблих серед цивільних практично немає — це головний результат нашої роботи: Віктор Єна розповів про роботу підрозділу поліції
З нагоди річниці повторної окупації частини Липецької громади заступник начальника — начальник сектору взаємодії з громадами відділення поліції №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області Віктор Єна поділився тим, як він особисто та громада пережили вторгнення росіян на їхню землю.
До повномасштабного вторгнення Липецька громада була квітучим краєм. Тут проживало близько 10 тисяч громадян. Лише у Липцях працювало три школи, розташовувався районний відділ поліції, нещодавно збудували нову лікарню, функціонувала розвинена інфраструктура. Саме тут народився та виріс підполковник поліції Віктор Єна. Тут він працював у відділенні поліції понад 10 років. Але 24 лютого 2022 року його життя, як і життя більшості місцевих мешканців, докорінно змінилося. Він пережив найстрашніші дні свого життя.
«24 лютого за командою керівника треба було вивезти всю зброю і БК. Я взяв дітей, відвіз до рідних у погріб, думав — потім заберу. А сам — із колегами до Харкова. Там уже було видно російські танки. Проїзд заблокували, сюди не можна було повернутись. Тож уся громада — більше десяти тисяч людей — залишилась в окупації. Як і моя родина, і родичі багатьох наших поліцейських».
Працівники відділення поліції через окупованих родичів намагалися дізнатися обстановку, закликали людей виїжджати будь-якими можливими шляхами, адже росіяни не випускали до Харкова, а спрямовували людей до своїх кордонів.
«Я на той момент був головою спілки АТО, так як маю УБД ще з того часу, коли їздили до Луганська, виконувати свої службові обов’язки. То росіяни шукали всіх, у тому числі й мене. Вони приходили додому з обшуками. Казали батькові: “Яку ж ти дитину виховав?” — з образливими словами. Він не стримувався, перечив їм. У відповідь йому до голови прикладали зброю. Двічі забирали у підвал, випитували, де я. Тоді було дуже тяжко це все переживати. Хотілося йти туди назад пішки, але емоції стримував».
Коли на сьомий раз окупанти знову прийшли з обшуками, то забрали авто у батька. Матері стало зле через ці «візити», і родина вирішила виїжджати. Наразі батьки та діти Віктора — 13-річна донька та 10-річний син — перебувають у безпеці.
Підрозділ поліції продовжував роботу на території Харкова. Коли ЗСУ відтиснули окупантів із Циркунів, правоохоронці вже там забезпечували виконання своїх обов’язків: евакуацію, гуманітарну допомогу, супровід розмінування. А з 10 вересня 2022 року поліцейські зайшли до рідної громади, де ще залишалося близько трьох тисяч мешканців. Почалося відновлення електропостачання, підстанцій, інфраструктури. Водночас усвідомлювали: ворог підступний і може завдати повторного удару будь-якої миті. Саме у цей період тимчасового відносного «затишшя» поліцейські провели колосальну роботу з порятунку громадян.
«Приходилось по 10–12 разів вмовляти. І раділи, коли вдавалося вмовити бодай одну родину. До 10 травня минулого року в нас уже не було дітей у громаді — всіх вивезли. Залишились здебільшого літні люди».
Аби лише врятувати життя людини, працівники поліції шукали всі можливості — разом із господарями евакуювали навіть корів, кролів, котів, собак.
«Завдяки цій роботі серед цивільного населення практично не було жертв. Хоча обстріли були постійні — і по інфраструктурі, і по людях. Зараз у громаді залишилось лише кілька осіб — не хочуть виїжджати. Ми не маємо права примусово вивозити, зв’язувати, як це робили росіяни. Наше головне — це люди, українці. Тому приїжджаємо, спілкуємось, вмовляємо, надаємо допомогу».
Станом на сьогодні у селищі Липці проживає п’ятеро мешканців, у селі Слобожанське — 24, у Борщовій — 14. Інші села – повністю мертві. У громаді немає магазинів, лікарень, аптек. Відсутні газ, електрика, зв’язок. Швидка допомога сюди не доїжджає. Єдиний зв’язок із зовнішнім світом — це поліцейські, які постійно відвідують мешканців та привозять усе необхідне. Також вони підгодовують тварин, що залишилися у громаді. Продуктами допомагає військова адміністрація.
Попри те, що ворог знаходиться зовсім близько — всього за 7–8 км, — групи швидкого реагування поліції продовжують працювати постійно. Попереду — нові виклики. Але найголовніше — це збережені життя.
Відділ комунікації поліції Харківської області
