Липецька територіальна громада знаходиться неподалік від позицій російських військових та тривалий час перебуває під їх пильним наглядом. У небі щодня кружляють розвідувальні безпілотники, а по мирному населенню летять ворожі боєприпаси - артилерійські, мінометні, С-300, КАБи.  

Проте у громаді постійно проживає понад 1800 місцевих мешканців. Як зазначив начальник Липецької сільської військової адміністрації Олексій Слабченко, це лише 13 % від того населення, яке було до війни. З початку вторгнення у громаді загинуло близько 50 місцевих мешканців й п’ятеро знаходяться у цивільному полоні. 

Обслуговує 17 населених пунктів Липецької територіальної громади поліцейський офіцер громади Олексій Рєзвих. 

“Постійно знаходжуся на території. Тут живу і тут працюю. Разом з керівництвом та працівниками місцевого відділення поліції допомагаємо громадянам, розкриваємо злочини. Переважна більшість - це крадіжки, колабораційна діяльність. Багато люди звертаються з приводу того, що військові рф забирали українські паспорти. Ми реагуємо, проводимо розгляд заяви та видаємо документи для відновлення паспортів України”, - розповів Олексій.

Поліцейські доставляють та беруть участь у роздачі гуманітарної допомоги.

“Допомагаємо літнім людям. Якщо бачимо, що люди похилого віку не в змозі донести отримані продукти, садимо в автомобіль та веземо додому. Багато супроводжували пенсій до населених пунктів Лук’янці, Веселе, Глибоке. Люди були дуже задоволені, бо давно не отримували гроші”. 

Більшість злочинів у громаді - це мародерства. Обкрадають будинки, підприємства. За всіма фактами відкриті кримінальні провадження. Деякі вже передані до суду. 

“При спілкуванні з місцевими мешканцями викриваємо колаборантів. Передаємо матеріали до слідства”, - зазначив поліцейський.

Наразі у селищі Липці вже працює чотири магазини, аптека, надається медична допомога. 

Місцеві мешканці Ірина, Ельдар та Валентина працюють у сільраді та наводять порядок у селищі - прибирають після прильотів, вирубують чагарники, збирають сміття. Вони пережили окупацію та більше не хочуть бачити окупантів на своїй землі. Вже через кілька днів після звільнення втрьох вони вийшли на вулиці та почали прибирати. У місцевій лікарні відрами збирали патрони, міни та передавали українським військовим. Вони мріють про спокійне життя без війни.  

Як зазначає поліцейський офіцер громади Олексій Рєзвих, всі вірять, всі знають, що перемога буде за нами і все буде Україна.

Відділ комунікації поліції Харківської області