Пам’яті поліцейського Харківщини Дениса Лозового, який віддав життя за Україну

14 листопада 2025 року внаслідок ворожого удару по службовому автомобілю загинув інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Денис Лозовий. Понад десять років він присвятив службі, захисту людей і держави. Для рідних Денис був люблячим сином і братом, для побратимів - надійним другом, сміливим бійцем і людиною, на яку завжди можна було покластися.

Мама поліцейського говорить про сина як про лагідну та водночас надзвичайно мужню людину. У дитинстві він був сором’язливим, веселим хлопчиком, любив футбол та захоплювався бігом.

«Він був дуже добрим хлопчиком, а згодом став мужнім і сміливим. Він є для мене таким. Я завжди згадую про нього з усмішкою, хоча сльози виступають. Самі яскраві моменти, коли ми зустрічалися, коли можна було його обійняти», - ділиться мати.

Рішення стати поліцейським Денис прийняв ще у 18 років. Він хотів допомагати людям і змінювати ставлення суспільства до правоохоронців власними вчинками. Свою службу Денис розпочав у патрульній поліції, згодом перейшов до батальйону «Харків-1». З перших років служби він брав участь у виконанні завдань із забезпечення правопорядку, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист України.

З 2022 року поліцейський виконував бойові завдання в районах активних бойових дій. Він допомагав людям під час ворожих обстрілів, захищав територіальну цілісність держави та залишався вірним Присязі.

Одним із таких епізодів став удар російських військ по будинку в Харкові, де проживала родина Дениса. На той момент поліцейський перебував на службі, але приїхав допомогти сусідам та рідним разом із рятувальниками.

«Денис допомагав рятувальникам, вони виносили постраждалих, виводили людей. Одна із сусідок потім написала мені: «Дуже дякуємо твоєму Денису, що допомагав та підтримував. Він для нас справжній герой», - згадує мати.

Війна змінила його. За словами рідних, добрий і лагідний хлопець став більш мовчазним і серйозним. У 30 років Денис уже мав сивину, яка свідчила про пережите та важкі випробування. Улюблена його фраза була: «Все буде добре». Перед виїздом на завдання Денис завжди відвідував бабусю. Коли уходив, завжди говорив: «Бабусю, ми не прощаємося».

Побратими пам’ятають Дениса як чесного, порядного, відвертого та надзвичайно надійного поліцейського.

Командир з позивним Привид познайомився з Денисом у 2017 році під час відрядження до Донецької області. Тоді вони майже три місяці перебували разом.

«З першої зустрічі Денис справив на мене враження чесної, порядної людини, яка завжди може допомогти - як у повсякденному житті, так і по службі. Його цілеспрямованість, чесність і відвертість викликали довіру», - розповів він.

Командир Артур познайомився з Денисом, коли той прийшов до добровольчого батальйону «Харків-1». Йому було лише 19 років, але він уже мав чітку мету - захищати Україну.

«Він був сміливим, добрим і надійним побратимом. У повсякденному житті - відкритим, завжди готовим допомогти. Коли я йшов із ним на бойове завдання, мені було спокійніше, тому що я розумів: він завжди мене прикриє», - згадує командир.

Напередодні загибелі Денис зустрівся з побратимами на заправці. Вони пили каву, спілкувалися та сміялися. Ніхто не міг подумати, що ця зустріч стане останньою.

14 листопада 2025 року поліцейський перебував у службовому автомобілі за кермом, коли ворог завдав удару FPV-дроном. Денис отримав травми, несумісні з життям.

Командир Артур згадує, що спочатку не міг повірити у звістку про загибель побратима.

«Ми зустрілися ввечері, спілкувалися, сміялися. Нічого не віщувало біди. Коли мені повідомили, що з Денисом пропав зв’язок і сталася трагедія, я довго не міг повірити. Нам дуже його не вистачає», - говорить командир.

Для побратимів Денис назавжди залишиться людиною, яка йшла вперед, не зупинялася перед труднощами та надихала інших власним прикладом. Для родини - люблячим сином, братом і людиною, яка завжди знаходила слова підтримки. Його мама каже, що хотіла б ще раз сказати синові, як сильно його любить і пишається ним:

«В останній рік я йому писала - бережи себе. Він мені завжди ставив лайк, а 14 листопада він мені не відповів. Я б дуже хотіла сказати йому, що дуже люблю, дуже пишаюся тим, що він мене вибрав своєю мамою. Завжди пам’ятаємо і будемо пам’ятати».

Дениса Лозового з почестями поховали на Алеї Слави у Харкові. Він обрав шлях служіння людям ще юнаком і залишився вірним своєму вибору до останнього подиху. Його мужність, доброта, відданість Присязі та готовність прийти на допомогу назавжди залишаться у пам’яті тих, хто знав і любив його.

Вічна пам’ять і шана Герою. Назавжди в строю…

Відділ комунікації поліції Харківської області