Пам’яті харківського спецпризначенця поліції Романа Кравченка, який з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну

Поліцейський Роман Кравченко, перебуваючи у складі зведеного загону поліції, виконував бойові завдання на Харківському напрямку. 17 березня минулого року під час ворожого обстрілу із застосуванням реактивних систем залпового вогню та скидів із безпілотника боєць отримав смертельні поранення.

Майже 12 років свого життя поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №2 ППОП ГУНП у Харківській області присвятив службі в органах внутрішніх справ. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України.

Роман був душею компанії, доброю та світлою людиною, на яку завжди можна було покластися.

Командир полку поліції особливого призначення Сергій Щебетун говорить про Романа як про опору колективу:

«Він був гарною людиною. У нього були золоті руки. Міг полагодити все - від автомобіля до будь-якої техніки. Один із перших, хто підіймав бойовий дух у підрозділі».

Рідний брат-близнюк - Руслан з теплом згадує брата і  їхню схожість:

«Нас завжди плутали. Ми навіть жартували з цього. Якось я прийшов до нього в батальйон, хлопці подумали, що я - це він. Повели мене всередину, попросили видати формений одяг. Не вірили, що я не Роман. Подзвонили Ромі на мобільний, а там кажуть: “Слухаю”. Я кажу: “Брат, спустися”. Тоді вони тільки дізналися, що в нього є брат-близнюк».

Роман Кравченко був дуже компанійським, завжди приходив на допомогу товаришам. Сергій Пронцевич розповів, що Роман був не просто колегою, а його товаришем по життю.

«Ми з ним спілкувалися не тільки по службі, а й у сімейному колі. Роман був хоробрим і справжнім воїном. Я часто приїжджаю на його могилу або до його друзів - просто попити чаю й згадати Романа».

Про день трагедії розповів побратим із позивним «Малий», якого на позиції мав змінити Роман:

«Крава мав міняти мене на позиції. По рації почули, що вони вже підходять. Ми почали збирати речі. Але майже за 200 метрів їх почали накривати “мавіки” зі скидами. Хлопці почали забігати в бліндаж. Я дивлюся - Крави немає. Мені кажуть: “Він упав”. До бліндажа йому залишалося метрів 30…».

Дружина загиблого поліцейського Наталія згадує той страшний день зі сльозами на очах:

«Мені подзвонив незнайомий номер. Сказали, що приносять співчуття і що Рома загинув. Перша думка була, що мені телефонують шахраї. Я сказала, що вони помилилися, що з Романом усе добре. А потім почула голос його брата-близнюка… Тоді зрозуміла, що це правда. Дякую комбату, що дозволив по відеозв’язку востаннє побачити чоловіка та проститися. У родині ми вирішили: для нас тато не загинув. Він просто поїхав у довге відрядження. І він завжди для нас буде живим».

Рік тому ворожий снаряд забрав життя поліцейського Романа Кравченка, залишивши без батька 15-річну доньку та 11-річного сина.

Роман назавжди залишиться в строю - у серцях родини, у пам’яті побратимів, як приклад мужності, вірності присязі та любові до України.

Поховали старшого сержанта поліції Романа Кравченка на Алеї Слави у Харкові.

Світла пам’ять Герою.

Відділ комунікації поліції Харківської області