Очільник поліції Харківщини Петро Токар вітає особовий склад з Днем Національної поліції України
Бути поліцейським сьогодні - це значно більше, ніж професія.
Це їхати туди, звідки всі намагаються виїхати. Це бігти до людей після вибуху, коли ще небезпечно. Це вивозити дітей, літніх людей, поранених із сіл, які щодня накриває ворожий вогонь. Це знаходити слова підтримки для тих, хто щойно втратив найрідніших. І попри власний біль - залишатися сильними для інших.
Але навіть під час війни життя не зупиняється. Щодня поліцейські розкривають злочини, затримують правопорушників, розшукують зниклих людей, забезпечують безпеку на вулицях, реагують на кожен виклик про допомогу. Вони першими приїжджають на місця російських ударів. Рятують. Допомагають. Документують злочини, щоб зло мало ім’я і понесло покарання. Несуть службу під сиренами, під обстрілами, часто без права на страх, хоча страх - такий самий людський, як у кожного. Серед них є ті, хто змінив поліцейську форму на військовий однострій і боронить країну на передовій. Є ті, хто назавжди залишився на своєму останньому виїзді, до кінця виконавши свій обов’язок. Ми пам’ятаємо кожного.
За кожним жетоном - людина. Донька або син. Батько чи мама. Чоловік, дружина, друг. Людина, яка також хвилюється за своїх рідних, втомлюється, але щодня знову одягає форму й виходить на службу, бо знає: на неї чекають.
Дякую кожному поліцейському Харківщини. За службу, сміливість, витримку, вірність Присязі та щоденну працю заради безпеки людей.
Нехай кожен ваш виїзд завершується поверненням додому. Живими. Цілими. До тих, хто чекає.
Слава Україні! Героям слава!
