«Ми йдемо до перемоги. Нам нема куди відступати»: дільничний офіцер поліції Харкова Віктор Іваненко про роботу і війну
Старший дільничний офіцер Харківського районного управління поліції №1 Віктор Іваненко служить у лавах правоохоронців з 2014 року. Нині він обслуговує центральну частину Київського району Харкова.
Свою службу Віктор розпочав з навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Планував стати психологом у поліції. Працював у секторі ювенальної превенції, а з 2021 року перейшов до служби дільничних. Після початку повномасштабного вторгнення його призначили старшим дільничним у центральній частині Харкова.
«З дітьми працювати було складно, з дорослими — легше, — каже поліцейський. — Хотілося не просто запобігати правопорушенням, а брати участь у розкритті злочинів: від моменту заяви — до передачі справи в суд».
До війни в зоні відповідальності Віктора мешкало понад 200 тисяч громадян. Нині залишилося менше половини, багато квартир пустують. На території, яку він обслуговує, працюють торговельні та розважальні центри, СТО, кафе, ресторани, салони. Часто доводиться втручатися в побутові конфлікти, сварки, дрібні правопорушення.
«Я знаю майже всіх у своєму районі. Наприклад, людина може прийти до ресторану, поїсти й не заплатити. Скоріше за все, це місцевий — і я його знаю. Люди телефонують мені напряму», — розповідає він.
Дільничні щодня патрулюють територію, проводять профілактичну роботу з тими, хто повернувся з місць позбавлення волі, стежать за адмінпіднаглядними. Бо, як каже Віктор: «Якщо не буде превенції — буде хаос».
З перших днів вторгнення росіян Віктор ніс службу на Салтівці, на блокпості разом із 92-ю бригадою. Виконували різні завдання, чергували безперервно під постійними обстрілами, бо ворог був за кілометр.
Віктор згадує, що після одного з ворожих ударів дістав легку контузію, а через кілька годин йому стало зле. Виявилося, що у нього пневмоторакс. Побратими доставили його до лікарні. Після лікування дільничний одразу повернувся до служби.
На території обслуговування дільничного проживає багато внутрішньо переміщених осіб у складному становищі. Поліцейські підтримують людей і, за можливості, допомагають. Один випадок Віктор згадує особливо: «Приїхали за викликом — бабуся намагалась винести з магазину головку сиру й нещасний огірок. Виявилося, що вона переселенка. Ми з напарником купили їй продукти, поговорили й відпустили».
Також дільничний одним із перших прибуває на місце обстрілу, що стався на його території.
«Ми оточуємо територію, щоб люди не заходили до небезпечної зони, і надаємо змогу працювати ДСНС, слідчо-оперативним групам, криміналістам та вибухотехнікам. Якщо необхідно — допомагаємо, — говорить поліцейський. — Дуже сумно розуміти, що майже після кожного прильоту є постраждалі. Через удари зруйновані будинки, заклади, автомобілі. З початку війни у кожного щось змінилося. Кожен щось втратив».
До дільничного офіцера часто звертаються з заявами про пошкодження майна внаслідок обстрілів. Поліцейський виїжджає за адресою, фіксує наслідки, фотографує. Потім заявник звертається до районної адміністрації для отримання компенсації.
Попри небезпеку, втому й щоденні ризики, Віктор зізнається, що сили працювати дає надія на краще: «Я вмію працювати — і мені це подобається. Люди в нас класні. Ми працюємо до Перемоги. Це наш дім. У нас немає вибору і немає куди відступати. Хай вони йдуть».
На завершення майор поліції звертається до всіх українців:
«Зараз нелегкі часи. Підтримуйте один одного, допомагайте, проявляйте терпіння — і все буде добре. Кожен робить свою роботу. І ми — в тому числі».
Відділ комунікації поліції Харківської області
