Мріяв відбудовувати міста після війни: пам'яті загиблого поліцейського Юрія Баранова на псевдо Добрий

23 травня 2025 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання сержант поліції Юрій Баранов отримав смертельні поранення, внаслідок атаки ворожих ударних FPV-дронів.

Юрій Баранов народився в селі Друге Жовтневе на Вовчанщині. Усе життя працював будівельником. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав поліції та долучився до спеціального підрозділу — полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Під час виконання завдання група поліцейських, серед яких був сержант поліції Юрій Баранов, потрапила під сильний обстріл. Юрій — поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ППОП — отримав тяжкі поранення, несумісні з життям.

Він мав тримати в руках будівельні інструменти, зводити нові будинки та заліковувати рани рідної Харківщини. Але коли ворог прийшов усе це нищити, Юрій Баранов залишив цивільне життя. Сестра Юрія – Віта Шор, яка також служить в поліції, згадує слова брата:

«Я не повинен ховатися за спинами своєї дружини, дитини, сестри»

Юрій обрав позивний Добрий. Він добровільно став щитом для своєї родини та всієї України.

Разом із колегами Юрій Баранов ніс службу на найгарячіших напрямках — Куп’янщина, Торецьк, Часів Яр. Командир роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області Артур Погорєлов працював із Юрієм близько двох років:

«За цей час він став для мене не просто колегою, а й людиною, на яку можна покластися. Він був відповідальним, добрим, небагатослівним та дуже сміливим. Завжди йшов на завдання з упевненістю, рішуче…».

Найболючіше те, що смерть заскочила його тоді, коли здавалося, що все найстрашніше вже позаду і залишався останній крок до точки евакуації: група поліцейських виконала бойове завдання і вже виходила з позицій, але Доброму вийти не вдалося… Ворожий дрон завдав Юрію смертельного поранення.

Сержант поліції Юрій Баранов отримав тяжкі поранення. І хоча лікарі боролися за його життя до останнього, серце Героя зупинилося.

Йому назавжди залишиться 35 років.

У цивільному житті Юрій любив куховарити та рибалити.

Для сестри Юра був цілим всесвітом: вона дбала про нього, допомагала в навчанні, коли він був школярем.

«Ти — мій янгол-охоронець...»

На свій останній день народження Юрій подарував сестрі підвіску з янголятком.

«Він сказав, що я його янгол-охоронець. Це був його останній подарунок, який я тепер бережу найбільше у житті. Мені  дуже не вистачає брата...», — ділиться болем Віта.

Тепер сам Юрій став янголом для своєї родини.

Він чекав на Перемогу, щоб зняти військову форму, повернутися до улюбленої професії та відбудовувати понівечені українські міста.

Цій мрії не судилося здійснитися...

Ворог забрав у матері сина, а у 12-річної доньки — люблячого тата, який більше ніколи її не обійме.

Вічна пам’ять і доземний уклін Герою!

Відділ комунікації поліції Харківської області