Евакуація важкопоранених побратимів під обстрілами, коли рахунок йде на секунди: історія харківського поліцейського на псевдо Шмель

Шмель - водій бойової броньованої машини у батальйоні поліції особливого призначення (стрілецький), який щодня виконує одне з найнебезпечніших завдань на фронті - евакуацію поранених. За його плечима десятки виїздів на Донеччині, де кожна поїздка могла стати останньою, але водночас ставала шансом врятувати чиєсь життя.

До служби чоловік працював у цивільній сфері. Все життя займався технікою, робив в автосалоні та на виробництві. У 2022 році він долучився до лав Національної поліції та почав нести службу у відділі поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області. Коли оголосили набір до БПОП (стрілецький), поліцейський без вагань зробив свій вибір та став на захист держави. Саме тут любов до машин і досвід роботи з ними стали у пригоді.

Спочатку Шмель разом із побратимами забезпечував військових, а саме - доставляв провізію та боєкомплекти. Згодом, на Донецькому напрямку, його робота змінилася. Він став одним із тих, хто вивозить поранених із найгарячіших точок. «Саме тоді служба набула зовсім іншого змісту», - зізнається боєць.

Кожен виїзд - це ретельне планування, боротьба за секунди, ризик і відповідальність. Маршрути вивчаються до дрібниць, адже помилка може коштувати життя. Обстріли, підбиті машини, заміновані ділянки - реальність, у якій проходить кожен виїзд, розповідає Шмель.

«Найстрашніше - не доїхати. Адже за кожним викликом - чиєсь життя», - зізнається поліцейський.

Один із випадків він пам’ятає особливо. Екіпаж вирушив за важкопораненим бійцем, але дорогу перекрила підбита машина. Зліва - танковий рів, справа - мінне поле. Рухатися далі виявилося неможливим. У цей момент інші військові змогли вивезти пораненого на квадроциклі, а Шмель із напарником свідомо відвертали вогонь на себе. Пізніше дізналися - боєць вижив. І це, каже поліцейський, було найважливішим. Саме такі моменти дають сили рухатися далі.

Коли ж їхали евакуйовувати поранених, ми чітко розуміли: якщо не ми, то ніхто. Коли рятуєш життя важкопораненому - це тримає тебе, мотивує не зупинятися.  

Іншого разу замість трьох поранених довелося евакуювати п’ятнадцятьох. Рішення було миттєвим та незаперечним - не залишати нікого.

Був і виїзд, який досі згадують побратими. Підрозділ отримав наказ евакуювати мінометників, до позицій яких ворог наблизився на критичну відстань. Дорога повністю прострілювалася. Вирішили їхати на світанку. На позиції провели лічені хвилини - за дві хвилини сорок секунд завантажили людей і обладнання та вирвалися назад. Уже тільки після повернення Шмєль помітив, що поранений в руку, мабуть, адреналін тоді заглушив біль - говорить поліцейський. Попри постійну небезпеку, він каже, що страх відходить на другий план. Головне - виконати завдання.

За час служби Шмель зазнав контузій і поранення, але щоразу повертався до строю. Врятовані життя - найкраща мотивація для поліцейського.

Найважчим випробуванням були виїзди, коли доводилося забирати загиблих. Кожен випадок такої евакуації закарбовується на серці величезним шрамом.

Весь цей час важливою і непохитною опорою для поліцейського залишаються побратими. Взаємна підтримка, гумор і просте «дякую» після виконаного завдання - те, що допомагає триматися навіть у найскладніші моменти.

Не менш важлива для бійця це підтримка родини. Дружина й дитина пишаються його вибором. Сам же він зізнається - найбільше відновлює сили час, проведений із близькими.

Для тих хто тільки планує чи думає долучатися до захисту нашої країни Шмель каже: «Не треба боятися. Якщо ми не будемо захищати свою країну - нас як нації не буде».

Після перемоги поліцейський мріє повернутися додому - у рідне місто на Запоріжжі, яке нині перебуває під окупацією. Сьогодні ж Шмель продовжує службу, рятуючи життя та виконуючи свій обов’язок перед державою. Його історія - це історія про відповідальність, довіру і силу людей, які рятують інших.

Відділ комунікації поліції Харківської області