Початок повномасштабного вторгнення військових росії на Харківщину застав заступника начальника відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП в Харківській області за межами міста. Але Тетяна, не зволікаючи, повернулась до виконання своїх службових обов’язків.
Тетяна Савчук родом з Волинської області. Вона старша дитина в сім’ї, має чотирьох молодших сестер. У 2003 році Тетяна переїхала до Харкова та вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ. Після закінчення навчання залишилась працювати в університеті, де займалася науковою та викладацькою діяльністю. Проте з часом дівчина вирішила працювати «в полі», тому перевелась у відділ криміналістичного аналізу.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військових на Харківщину, Тетяни не було в місті. Але вона повернулась до Харкова без зайвих роздумів. Жінка зізнається, що родичі відмовляли її від повернення та вона була твердою у своєму рішенні.
- Моя родина проживає на Західній Україні. Я близько місяця не говорила їм, що повернулась до Харкова. Перевестися в іншу область або взагалі звільнитися з поліції думок не було. Я не бачу себе в іншому місці. Я молода та здорова людина, я можу допомогти людям в Харкові та на деокупованих територіях. Власне тому й залишаюсь тут.
Тетяна розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення роботи у криміналістів стало більше. Окрім традиційних обов’язків з розслідування кримінальних злочинів, додався ще один величезний та загалом новий для українських правоохоронців напрям роботи, а саме документування та розслідування воєнних злочинів. Умови воєнного часу додають небезпеки, а також вимагають від працівників не лише професіоналізму, а й винахідливості.
- Якщо раніше були необхідні лише наші криміналістичні знання, то на даний час додалась велика кількість нового обладнання, ДНК-лабораторії, 3D-сканери тощо. З цими технічними засобами треба вміти працювати. Ми ніколи не проводили ДНК-досліджень, це все для нас нове. Більшість з наших криміналістів - юристи за фахом, а не біологи чи медики. Але сталась війна, нам довелося переформатуватися.
10 вересня 2022 року українські військові звільнили місто Ізюм. Це поклало край більш ніж піврічній окупації міста. Майже відразу почали «відкриватися» злочини російських військових. 15 вересня в лісі за містом було виявлено масове поховання. Всього було ідентифіковано 447 тіл, більшість з них - цивільні особи, в тому числі й діти. Тетяна була серед тих фахівців, які працювали безпосередньо на місці поховання.
- Такої кількості понівечених тіл я в житті ще не бачила. Це не забувається. Щоразу як згадую цю подію - жахливі картинки перед очима.
Тетяна працювала на багатьох моторошних місцях злочинів, зокрема з жертвами російського удару по селищу Гроза Куп’янського району.
- В Грозі ми працювали і вдень, і вночі. Задіяні були всі співробітники, тож роботу виконали оперативно. Дуже страшно фіксувати загибель дітей, бачити їхні мертві тіла. Це найстрашніше, що мені доводилося робити.
Поліцейська була свідком багатьох руйнувань. Особливо її зачіпає руйнування знайомих районів Харкова. Тетяна визнає, що важко впізнати улюблені місця відпочинку після обстрілів. Попри це, вона зберігає бадьорість духу та оптимізм, а також ділиться своїм рецептом стресостійкості на роботі.
- На початку повномасштабної війни було тяжко. Але потім довелось навчитись відділяти роботу від емоцій. Їх я на трішки відкладаю, тому що спочатку завжди робота. Звісно вже вдома ці емоції наздоженуть, але цього вже ніхто не побачить. Допомагає бажання перемоги та віра в те, що це обов’язково станеться. Інших думок я не допускаю.
Указом Президента України від 23.08.2023 № 3860 Тетяна Савчук нагороджена медаллю «За бездоганну службу» III ступеня.
Відділ комунікації поліції Харківської області
